Прочитай!

Хороша мурнявська книжечка. Легка й грайлива. Проте змусить замислися і дорослих, і дітей. Не лише про те, що є у пташок: ноги чи лапки; скільки лапок у павучків, якого кольору бувають звірі, а й, наприклад, чи літають ті, в кого немає крилець…

 

Тетяна Стус (Щербаченко)

СМУГАСТИК

Оповідання

     Якось бавився в ніжній зеленій траві хтось маленький, м’якенький і смугастий. Малюк народився зовсім нещодавно і ще не тямив, хто він такий.
     Та й з’ясувати це було доволі важко. Вранці лагідна матуся казала: «Сонечко моє, час прокидатися!» Якщо маля надто забруднювалося, мама журила: «Ну й свинка ж ти моя…» А якщо він був чистенький та охайний, називала його квіточкою.
     Коли Смугастик сердито супився, якщо мама зарано кликала його з прогулянки додому, вона усміхалася: «Не дивись на мене вовчиком!» Коли, засинаючи, синочок муркотів до мами, то ставав «маминим кошенятком».

     Ну як тут не заплутатися?
     Смугастикові дуже подобалося бавитися з тими, хто схожий на нього. Вони теж мали ніжки, лапки, вусики, хвостики, носики, вушка, животики... Кожен із них розмовляв по-своєму. І хоч це не заважало їм розуміти одне одного, але пояснити малюкові, хто він такий, ніхто не міг.
     Із часом Смугастик став помічати, що всі малюки чимось відрізняються. В одних, наприклад, нема кри́лець, в інших — довгих тоненьких вусиків, у когось бракує хвостика, плавничків чи дзьобика.

     І в нього, у Смугастика, теж не було кри́лець. Значить, він все-таки не джміль і не оса.
     Не було копитець. Так що він точно не зебра.
     Не було аж восьми лапок, як у смугастого павучка…
     А ти вже знаєш, хто він — Смугастик?